Розподіл майна подружжя є одним із найпоширеніших питань, які вирішуються судами під час розірвання шлюбу. Відповідно до Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям під час шлюбу, вважається спільною сумісною власністю, незалежно від того, хто з подружжя вносив кошти для його придбання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 зроблено висновок, що: «у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
У разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором – частина перша статті 70 СК України.
У разі розлучення виникає питання про поділ цього майна. Один із способів вирішення спору — стягнення грошової компенсації (грошової частини вартості майна), якщо фізичний поділ є неможливим або недоцільним.
Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення – частина перша статті 71 СК України.
Які можуть бути підстави для вирішення спору у вигляді стягнення грошової компенсації вартості майна?
- Майно неподільне за своєю природою. Наприклад, автомобіль або квартира.
- Відсутня згода сторін на продаж майна і розподіл виручених коштів.
- Інтереси сторін або дітей порушуються фізичним поділом майна. Наприклад, одна зі сторін потребує житло для проживання з дітьми.
Яким чином визначається частка подружжя у спільному майні?
Визначення розміру часток кожного з них, може здійснюватися на підставі: договору подружжя; рішення суду при наявності спору між подружжям. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом – постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2023 року в справі № 648/3137/15. Суд також враховує:
- внесок кожного з подружжя у набуття майна;
- інтереси дітей;
- обставини, які можуть вплинути на зміну розміру часток.
Порядок стягнення грошової компенсації при поділі майна подружжя.
У судовому порядку процес починається з подання позовної заяви, що повинна містити:
- опис майна, яке підлягає поділу;
- пропозиції щодо визначення часток кожного з подружжя;
- докази права власності на майно;
- розрахунок вартості майна та компенсації (за потреби).
Оцінка майна є ключовим етапом, оскільки саме на її основі визначається грошова частина для компенсації. Для цього залучається сертифікований експерт, який складе відповідний звіт про оцінку.
Оцінка майна при розлученні проводиться як на вимогу одного з подружжя, так і за взаємної згоди. У першому випадку оплачує сторона, яка замовляє оцінку. Якщо ж обоє з подружжя хочуть отримати необхідні документи, то оплата ділиться навпіл.
*У разі заперечень проти результатів оцінки, сторона має право вимагати незалежної експертизи.
Механізм грошової компенсації. Якщо передати майно в натурі одному з подружжя неможливо, інша сторона має право на грошову компенсацію. Процедура виглядає так:
- Суд визначає загальну вартість майна та частку, що належить кожному.
- Особа, яка отримує майно, зобов’язана компенсувати іншій стороні грошову частину вартості її частки.
- У разі неспроможності виплати компенсації майно може бути примусово реалізоване, а отримані кошти розподілені між сторонами.
Процес стягнення грошової частини вартості майна при поділі майна подружжя є складним, але цілком реалістичним за умов належної правової підтримки. Слід ретельно готувати докази, залучати професійних оцінювачів та кваліфікованих юристів.