Апостиль — це міжнародне засвідчення, яке можна порівняти з нотаріальним засвідченням і може доповнювати місцеве нотаріальне засвідчення документа. Якщо Конвенція ( Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961) застосовується між двома державами, то апостиль, виставлений державою походження, є достатнім для засвідчення документа і усуває необхідність подальшого засвідчення державою призначення.
Основні моменти, які варто знати про апостиль. Мета апостилю:
- Підтвердження справжності підпису, печатки та статусу особи, яка видала документ.
- Спрощення процесу легалізації документів для використання за кордоном.
Апостиль підтверджує, що документ виданий уповноваженим органом, і його можна використовувати в країнах-учасницях Гаазької конвенції. Це скасовує необхідність консульської легалізації, яка є складнішою та тривалішою процедурою.
Апостиль є важливим інструментом для спрощення міжнародного документообігу та забезпечення юридичної сили документів за кордоном.
Для України апостиль не потрібен для країн, з якими укладено двосторонні або багатосторонні договори про правову допомогу, що скасовують вимогу легалізації документів. Ось список країн, для яких апостиль не потрібен: Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Грузія (крім окупованих територій), Казахстан, Киргизстан, Латвія, Литва, Молдова, Польша, Таджикистан, Узбекистан, Чехія, Естонія.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 61 повноваження на вписування апостилю надано:
- Міністерству юстиції України — на документах, що видаються органами юстиції, судами та оформляються нотаріусами України;
- Міністерству освіти і науки — на офіційних документах, виданих навчальними закладами, державними органами, підприємствами, організаціями, що стосуються сфери освіти і науки;
- Міністерству закордонних справ України — на всіх інших видах документів.