Не всі підприємці, які вирішили працювати разом, одразу реєструють товариство з обмеженою відповідальністю чи іншу юридичну особу. Іноді доцільно об’єднати зусилля в рамках гнучкішого формату – укласти договір про спільну діяльність без створення окремої юридичної особи.
Така форма співпраці передбачена Цивільним кодексом України та може стати ефективним інструментом для реалізації спільного бізнес-проєкту. Але, як і будь-яка форма спільної діяльності, вона має свої переваги, ризики та особливості, про які варто знати заздалегідь.
У цій статті розглянемо ключові аспекти правового регулювання спільної діяльності на базі договору простого товариства, поговоримо про нюанси відповідальності, управління, майна та поділимося порадами, як правильно оформити таку співпрацю.
Що таке договір про спільну діяльність?
Відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України, договором простого товариства визнається домовленість двох або більше осіб, які зобов’язуються діяти спільно з метою досягнення певної господарської мети, не створюючи при цьому юридичної особи. Зазвичай таку співпрацю ще називають “договором про спільну діяльність”.
Ключова ідея полягає в тому, що кожен з учасників вносить свій вклад: грошовий, майновий або навіть трудовий (тобто власну участь у бізнес-процесах). Усі внески, якщо інше не передбачено договором, переходять у спільну часткову власність учасників. Надалі учасники разом використовують це майно, прибутки ділять (або не ділять) у порядку, передбаченому договором, і спільно несуть витрати.
Як оформити договір?
Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Це не просто формальність, а юридична необхідність – лише письмовий договір дозволяє належним чином врегулювати всі важливі аспекти співпраці та уникнути спорів у майбутньому.
Важливо зафіксувати:
- хто є учасниками;
- який вклад кожен з учасників робить;
- хто управляє спільними справами;
- як розподіляється прибуток та витрати;
- у який спосіб приймаються рішення;
- як здійснюється вихід із договору чи його припинення.
Якщо бізнес планує використовувати певні об’єкти інтелектуальної власності, наприклад торговельні марки, – варто попередньо погодити, у якій формі буде здійснено їх реєстрацію. На відміну від юридичної особи, просте товариство не може бути самостійним власником об’єктів інтелектуальної власності.
Саме тому, в залежності від домовленості сторін, раціонально або зареєструвати відповідну торговельну марку чи інший об’єкт інтелектуальної власності одразу на декількох осіб, або зареєструвавши відповідний об’єкт інтелектуальної власності на одну особу – передати право на її використання іншим учасникам простого товариства.
Управління спільною діяльністю: хто і як приймає рішення
За загальним правилом, усі учасники мають рівні права в управлінні, якщо інше не передбачено договором. Це означає, що кожен учасник може виступати в інтересах усіх. Проте на практиці часто зручно домовитися про одного або кількох керівників (наприклад, однієї особи, відповідальної за фінанси чи продажі).
Право діяти від імені учасників може підтверджуватися самим договором, але ми рекомендуємо оформлювати окрему довіреність, щоб уникнути непорозумінь у відносинах із третіми особами.
Оскільки багато контрагентів можуть не розуміти особливостей діяльності простого товариства – усе це краще підтверджувати чітким документом. Це особливо актуально, якщо діяльність автоматизована: оформлення поштових відправлень, підписання актів приймання-передачі, договорів.
Увага! Пропонуємо юридичний супровід бізнесу
Допоможемо оформити документи, підготувати договори, уникнути ризиків та спокійно розвивати справу. Звертайтесь за консультацією – працюємо з підприємцями на всіх етапах.
Відповідальність учасників: додаткові ризики
Учасники договору простого товариства несуть солідарну відповідальність усім своїм майном перед третіми особами. Це означає, що кожен з них може відповідати за всі зобов’язання товариства – і свої, і партнера – повністю, без обмежень.
Саме тому такий формат підходить виключно для бізнесу з помірними ризиками. Якщо ви плануєте займатися діяльністю, яка може спричинити шкоду споживачам, клієнтам або контрагентам (наприклад, виробництво, медичні послуги, перевезення тощо), рекомендуємо створити юридичну особу з обмеженим обсягом відповідальності.
Наприклад, товариство з обмеженою відповідальністю, де учасники несуть ризики в обсягах їх внесків до статутного капіталу.
Розподіл прибутку, майна та витрат
Одна з переваг договору простого товариства – гнучкість у регулюванні фінансів. Учасники самостійно визначають:
- як і в які строки ділиться прибуток;
- хто покриває поточні витрати;
- що буде з прибутком у разі виходу одного з учасників;
- у який спосіб здійснюється оцінка внесків.
Майно, яке передається у спільне користування, вважається спільною частковою власністю, якщо інше не передбачено договором. У разі припинення договору – воно підлягає розподілу, пропорційно внескам або в іншому порядку, за згодою сторін. Якщо майно належало одній особі та лише надавалося в користування товариству – при закінченні договору простого товариства воно повертається такій особі.
Як припиняється договір?
Договір простого товариства припиняється:
- за згодою сторін;
- у разі досягнення мети або неможливості її досягнення;
- у випадку смерті, ліквідації або банкрутства одного з учасників (якщо інше не передбачено договором);
- у разі односторонньої відмови (за умови попередження заздалегідь).
Після припинення договору учасники здійснюють розрахунки, розподіл спільного майна, завершують зобов’язання перед третіми особами.
Договір про спільну діяльність – дієвий правовий інструмент, який дозволяє об’єднати зусилля без бюрократії та витрат на створення юридичної особи. Але щоб він працював на вас, а не проти, важливо грамотно оформити його зміст, врахувати можливі ризики та захистити інтереси кожного з учасників.