Уявіть ситуацію: підприємство перебуває у процедурі банкрутства. Ліквідатор докладає титанічних зусиль, щоб повернути незаконно виведене майно, роками судиться, виграє справу, і цінні активи — земельна ділянка та нежитлові будівлі — нарешті повертаються у власність компанії-боржника. Здавалося б, можна формувати ліквідаційну масу, продавати нерухомість і розраховуватися з кредиторами. Але на етапі підготовки до аукціону виявляється критична перешкода: на майно накладено податкову заставу.
Абсурдність ситуації полягає в тому, що цей податковий борг належить не вашому підприємству, а тій юридичній особі, яка тимчасово і незаконно володіла нерухомістю до її повернення через суд. Податкова служба просто зафіксувала обтяження на активі, поки він перебував у руках чужої компанії, і тепер цей запис у реєстрі блокує будь-які дії законного власника.
Саме такий реальний бізнес-конфлікт нещодавно став предметом розгляду у Верховному Суді (справа № 910/7869/23), і його вирішення є надзвичайно важливим прецедентом для захисту активів.
Податкова застава має жорсткі законодавчі межі.
Вона може поширюватися виключно на майно того платника податків, який має непогашений податковий борг.
Для того, щоб застава була правомірною, необхідний збіг двох обов’язкових умов:
- наявність боргу перед бюджетом
- право власності саме цього боржника на обтяжене майно.
Відсутність хоча б однієї з цих умов миттєво руйнує правове підґрунтя для існування застави.
У нашій історії суд скасував договори відчуження і відновив право власності первісного підприємства. Це означає, що майно належить компанії, яка не має відношення до чужих податкових боргів. Залишати податкову заставу в такому разі — означає тримати майно в заручниках, прямо порушуючи права справжнього власника та блокуючи процедуру банкрутства.
Крім того, працює спеціальний механізм Кодексу з процедур банкрутства: з моменту відкриття ліквідаційної процедури всі арешти та інші обмеження щодо розпорядження майном банкрута підлягають безумовному скасуванню, а накладення нових — прямо заборонено.
Це логічно поєднується зі статтею 93 Податкового кодексу України, яка дозволяє припиняти податкову заставу на підставі рішення суду саме в межах справи про банкрутство.
Як правильно діяти, щоб звільнити актив?
Листування з податковими органами у таких випадках рідко дає швидкий результат.
Верховний Суд чітко вказав належний спосіб захисту: власнику або ліквідатору необхідно звернутися до суду (у межах справи про банкрутство) із клопотанням про припинення податкової застави як способу усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном. Суд зобов’яже державних реєстраторів виключити записи про публічне обтяження з відповідних реєстрів, після чого актив стає повністю чистим і готовим до реалізації.
Очищення активів від «історичних» чи чужих обтяжень — це складний, але цілком реальний процес, якщо діяти за правильним юридичним алгоритмом.