Штучний інтелект уже став звичайним робочим інструментом для бізнесу. За його допомогою створюють логотипи та рекламні матеріали, готують тексти, аналізують документи й пишуть програмний код.
На перший погляд усе просто: працівник або підрядник використовує AI-сервіс, отримує потрібний результат — і компанія використовує його у своїй діяльності.
Але юридичні питання можуть виникнути вже після запуску продукту: кому належать права на створений результат, чи можна використовувати його в комерційних цілях, чи не порушує він права третіх осіб та хто нестиме відповідальність у разі претензій?
Чи є ШІ автором?
Сам штучний інтелект не є фізичною особою та не може виступати автором твору в розумінні авторського права. Водночас українське законодавство передбачає окремий правовий режим для неоригінальних об’єктів, згенерованих комп’ютерною програмою..
Тому твердження «цей результат створив ШІ, отже прав на нього немає» також буде неправильним.
Правовий статус конкретного результату залежить, зокрема, від характеру самого об’єкта, внеску людини у його створення, умов використання відповідного сервісу та інших обставин.
Наприклад, одна ситуація — коли користувач вводить короткий промпт і без змін використовує отримане зображення. Інша — коли дизайнер розробляє концепцію, створює десятки варіантів, обирає окремі елементи, самостійно змінює композицію та формує фінальний дизайн.
У другому випадку необхідно окремо оцінювати творчий внесок людини та правовий статус кінцевого результату.
Договір із дизайнером чи розробником не вирішує питання автоматично
Компанія може передбачити в договорі передачу майнових прав інтелектуальної власності на створені результати. Однак це не означає, що таким положенням автоматично передаються всі можливі права на результат, створений за допомогою ШІ.
Ключовим залишається питання: які права існують на конкретний результат і чи мав виконавець право ними розпоряджатися?
Тому в договорах із дизайнерами, копірайтерами, розробниками та іншими підрядниками доцільно окремо врегулювати:
- можливість використання AI-інструментів;
- обов’язок повідомляти про їх використання;
- порядок передачі прав на створені результати;
- гарантії щодо прав третіх осіб;
- відповідальність виконавця у разі претензій;
- порядок заміни або доопрацювання спірного результату.
Для працівників компанії аналогічні питання доцільно врегульовувати також на рівні внутрішніх політик.
Умови AI-сервісу мають значення
Використання ChatGPT, Midjourney чи іншого сервісу відбувається відповідно до його умов використання. Сам факт того, що сервіс дозволяє користувачу генерувати певний контент, не означає автоматичного виникнення у користувача виключних прав на нього.
Потрібно перевіряти умови конкретного сервісу, зокрема щодо:
- комерційного використання результатів;
- прав на згенерований контент;
- використання введених користувачем даних;
- конфіденційності;
- корпоративного використання;
- обмеження відповідальності самого сервісу.
Це особливо важливо, якщо створений результат планується використовувати як логотип, рекламний матеріал, елемент продукту або інший довгостроковий актив бізнесу.
«Це зробив ШІ» не звільняє від відповідальності
Окремий ризик виникає, якщо згенерований результат виявиться схожим на вже існуючий об’єкт інтелектуальної власності.
Наприклад, компанія використовує створену ШІ ілюстрацію у своїй рекламі, а згодом отримує претензію від правовласника. Посилання на те, що зображення було створене нейромережею, саме по собі не вирішує питання правомірності його використання.
Тому перед комерційним використанням важливих результатів доцільно проводити відповідну перевірку. Якщо результат створив підрядник, важливе значення також матимуть передбачені договором гарантії та розподіл відповідальності.
Окремі ризики — для програмного коду
У програмуванні ситуація може бути ще складнішою.
Код, згенерований за допомогою ШІ, може містити фрагменти або рішення, пов’язані з компонентами, які поширюються на умовах певних open-source ліцензій. Тому для компанії важливо контролювати не лише те, чи працює код, а й походження використаних компонентів та умови їх використання.
Це набуває особливого значення під час залучення інвестицій, продажу IT-продукту, ліцензування програмного забезпечення або проведення юридичного due diligence.
Логотип, створений ШІ, ще не означає захищений бренд
Ще один момент, який часто залишається поза увагою, — різниця між авторським правом і правом на торговельну марку. Навіть якщо компанія має законні підстави використовувати певне зображення як логотип, це не означає, що його можна безперешкодно зареєструвати як торговельну марку.
Якщо компанія планує будувати навколо такого позначення бренд, доцільно заздалегідь перевірити його на тотожність і схожість із уже існуючими позначеннями. Такий підхід дозволяє виявити потенційні проблеми ще до того, як у рекламу та розвиток бренду будуть вкладені значні кошти.
Що варто зробити бізнесу?
Повна заборона використання ШІ не є єдиним способом мінімізувати ризики. Значно ефективніше встановити зрозумілі правила його використання.
Компаніям варто:
- Визначити дозволені сценарії використання ШІ.
Наприклад, для підготовки чернеток, пошуку ідей або роботи з відкритою інформацією.
- Визначити інформацію, яку заборонено передавати AI-сервісам.
Зокрема, персональні дані, комерційну таємницю, документи клієнтів та іншу конфіденційну інформацію.
- Перевіряти результати перед використанням.
Особливо якщо йдеться про логотипи, рекламу, тексти для публікації, програмний код або матеріали, які передаються клієнтам.
- Переглянути договори з підрядниками та внутрішні політики.
У документах варто передбачити правила використання AI-інструментів, порядок передачі прав та відповідальність за порушення прав третіх осіб.
- Фіксувати процес створення важливих результатів.
Зберігати вихідні матеріали, версії та результати доопрацювання може бути корисно для підтвердження того, як саме був сформований кінцевий продукт.
То кому належить результат, створений ШІ?
Універсальної відповіді — «власнику акаунта», «замовнику» або «тому, хто оплатив генерацію» — немає.
У кожній конкретній ситуації необхідно оцінювати:
хто створював результат → яку роль відіграла людина → який саме об’єкт отримано → які права на нього виникають → що передбачає договір → які умови має AI-сервіс → як результат планується використовувати.
Штучний інтелект не скасовує традиційні правила інтелектуальної власності. Він лише додає до них новий технологічний інструмент, використання якого також потребує юридичної оцінки.
Тому для бізнесу питання має звучати не лише як «хто створив цей результат?», а насамперед — «чи має компанія право використовувати його саме так, як вона планує?»
І чим важливішим є результат для бізнесу, тим доцільніше відповісти на це питання до його публікації, продажу чи передачі клієнту, а не після отримання претензії.