Коли після розлучення батьки опиняються по різні боки державного кордону, звичайний сімейний конфлікт швидко перетворюється на юридичну проблему міжнародного масштабу. Дитина може перебувати в іншій країні, паралельно можуть розглядатися справи в різних державах, а кожен із батьків матиме власне бачення того, де і з ким вона повинна жити.
Тривалі судові баталії в таких випадках виснажують і морально, і фінансово. Саме для таких ситуацій в Україні запроваджено спеціальний пілотний механізм медіації у межах виконання Гаазької конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року (відповідно до наказу Мін’юсту від 17.09.2026 року № 2350/5).
Які спори можна вирішувати через нову процедуру?
Проєкт охоплює транскордонні сімейні спори щодо дітей віком до 16 років. Головні напрямки:
- Повернення дитини з-за кордону в Україну або з України до іншої держави.
- Реалізація права доступу до дитини (якщо вона проживає в Україні чи за кордоном).
Медіація доступна навіть тоді, коли справа вже розглядається в суді або коли є готове судове рішення, яке потрібно виконати. Завдання медіації — не просто зупинити конфлікт, а створити детальну «дорожню карту» майбутнього дитини.
Під час медіації батьки можуть погодити:
- Місце проживання дитини.
- Порядок особистих зустрічей та регулярного відеозв’язку.
- Участь кожного з батьків у вихованні, навчанні та прийнятті важливих медичних чи освітніх рішень.
- Обмін інформацією про стан і розвиток дитини.
- Утримання (аліменти), розподіл транспортних та інших витрат.
- Порядок закордонних поїздок дитини та передачі документів.
Як це працює на практиці: покроковий алгоритм
Участь у проєкті є абсолютно добровільною. Один із батьків не може примусити іншого до переговорів. Процедура виглядає наступним чином:
- Подання згоди. Обидва батьки мають подати згоду на участь у пілотному проєкті до центру з надання безоплатної правничої допомоги (БПД). Це можна зробити самостійно, через адвоката або за сприяння Міністерства юстиції. Важливо: ця перша згода ще не є юридичним зобов’язанням проходити медіацію до кінця.
- Призначення медіатора. Якщо документи оформлені правильно, центр БПД протягом двох робочих днів ухвалює рішення про залучення медіатора та видає йому доручення.
- Перший контакт. Не пізніше ніж через два робочі дні медіатор зв’язується з батьками. Він пояснює правила процедури, з’ясовує наявність мовних чи культурних бар’єрів та обговорює комфортні формати зустрічей.
- Підписання угоди про медіацію. Лише після перших консультацій батьки вирішують, чи готові вони рухатися далі. Якщо так — сторони укладають формальну угоду про проведення медіації.
- Залучення комедіатора (за потреби). Якщо спір має виражену кроскультурну складність (різні правові системи, паралельні суди в різних країнах) або стосується кількох дітей, за згодою сторін може залучатися другий медіатор.
- Проведення переговорів та фіксація результату. Батьки напрацьовують спільне рішення, яке оформлюється письмовою угодою. У ній чітко прописуються обов’язки сторін, строки їх виконання та наслідки порушення домовленостей. Не пізніше наступного робочого дня медіатор передає цю угоду до центру БПД.
Фінансове питання: за що платить держава?
Оскільки медіатор залучається через центри безоплатної правничої допомоги, його робота оплачується державою.
Однак держава не покриває супутні витрати. Якщо сторонам потрібен перекладач для спілкування, вони самостійно шукають фахівця та оплачують його послуги. Так само, якщо для вирішення складної кроскультурної ситуації потрібен іноземний комедіатор, його гонорар сплачується за домовленістю батьків або за рахунок міжнародних донорських програм.
Чи замінює угода за результатами медіації рішення суду?
Ні, угода не стає автоматично судовим рішенням, проте вона є потужним інструментом для юридичного врегулювання.
- Якщо суд ще триває: сторони повідомляють суддю про досягнуті домовленості та можуть просити затвердити їх у формі мирової угоди.
- Якщо рішення вже ухвалено: угода регламентує порядок його добровільного, мирного виконання без стресу для дитини та втручання виконавчих служб.
Для транскордонних спорів цей механізм є безцінним. Коли дитина та батьки розкидані по світу, ефективним є не стільки суворе судове рішення, скільки ті домовленості, які сторони справді готові і здатні добровільно виконувати.