Прострочення оплати з боку контрагента — одна з найпоширеніших проблем у господарській діяльності. Товар поставлено, роботи виконано або послуги надано, однак у погоджений строк кошти на рахунок так і не надходять.
У такій ситуації не завжди варто одразу звертатися до суду. Правильно проведена досудова робота може допомогти отримати оплату без судового процесу, а якщо домовитися не вдасться — значно посилити позицію кредитора в майбутньому спорі.
Розглянемо, що варто зробити бізнесу, перш ніж подавати позов.
1. Перевірити договір і визначити, чи настав строк оплати
Насамперед потрібно встановити, коли саме контрагент мав здійснити оплату.
У договорі це може бути визначено конкретною датою або певним періодом після поставки товару, підписання акта, отримання рахунку чи настання іншої події.
За загальним правилом зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.
Якщо строк виконання прямо встановлений договором, боржник повинен виконати зобов’язання саме у цей строк.
Складніше, якщо сторони взагалі не визначили дату оплати. У такому разі ч. 2 ст. 530 ЦК України дозволяє кредитору пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. За загальним правилом боржник повинен виконати його протягом семи днів від дня отримання такої вимоги, якщо інше не випливає з договору або закону.
Тому перед направленням претензії варто перевірити не лише суму боргу, а й момент виникнення прострочення.
2. Зібрати документи, які підтверджують борг
Перед початком переговорів із боржником варто сформувати повний пакет доказів.
Залежно від характеру відносин це можуть бути:
- договір та додаткові угоди;
- специфікації та заявки;
- видаткові й товарно-транспортні накладні;
- акти приймання-передачі або виконаних робіт;
- рахунки;
- платіжні документи;
- акти звірки;
- ділове листування;
- повідомлення у месенджерах та електронною поштою.
Особливо важливо зберігати електронне листування. Господарський процесуальний кодекс прямо відносить текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, електронні документи та інші цифрові дані до електронних доказів.
Тому переписку, у якій контрагент, наприклад, пише «оплатимо наступного тижня» або просить надати відстрочку, не варто видаляти. Надалі вона може мати доказове значення.
3. Розрахувати не лише основний борг
Сума вимог до контрагента не завжди обмежується несплаченим рахунком.
У разі прострочення грошового зобов’язання кредитор може мати право вимагати:
- основну суму боргу;
- інфляційні втрати;
- 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Такі наслідки передбачені ст. 625 ЦК України.
Окремо необхідно перевірити можливість нарахування пені або штрафу.
Зокрема, чинна редакція ч. 3 ст. 549 ЦК України передбачає для простроченого грошового зобов’язання пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, при цьому договором може бути встановлений менший розмір. Водночас перед застосуванням цієї норми до конкретної заборгованості потрібно враховувати дату виникнення правовідносин та редакцію законодавства, яка підлягає застосуванню.
Тому ще до направлення вимоги доцільно розрахувати потенційну загальну суму стягнення. Для боржника різниця між умовними 300 000 грн основного боргу та 300 000 грн плюс нарахування за весь період прострочення нерідко стає додатковим аргументом для добровільної оплати.
4. Направити письмову вимогу або претензію
Поширена помилка — місяцями обмежуватися телефонними дзвінками та усними обіцянками контрагента.
Натомість варто направити офіційну письмову вимогу про погашення заборгованості.
У ній доцільно зазначити:
- підставу виникнення боргу;
- реквізити договору;
- документи, які підтверджують виконання зобов’язань кредитором;
- суму основної заборгованості;
- строк прострочення;
- додаткові нарахування, якщо вони заявляються;
- банківські реквізити для оплати;
- конкретний строк для добровільного погашення боргу;
- попередження про можливе звернення до суду.
Загалом для господарських спорів направлення претензії не є універсальною обов’язковою умовою звернення до суду. Стаття 19 ГПК України передбачає досудове врегулювання за домовленістю сторін або у випадках, коли його обов’язковість прямо встановлена законом.
Водночас направлення вимоги має практичне значення. А якщо строк виконання зобов’язання взагалі не був визначений, саме отримання вимоги може мати значення для встановлення моменту прострочення відповідно до ст. 530 ЦК України.
Бажано також зберегти докази її направлення та отримання боржником.
5. Спробувати зафіксувати визнання боргу
Якщо контрагент не може сплатити всю суму одразу, не обов’язково негайно припиняти переговори.
Іноді більш ефективним рішенням буде погодження:
- графіка погашення боргу;
- відстрочення або розстрочення;
- додаткової угоди;
- гарантійного листа;
- акта звірки взаєморозрахунків.
Але такі документи повинні бути складені правильно.
Верховний Суд звертав увагу, що підписаний уповноваженою особою боржника акт звірки, у якому зазначена сума заборгованості та який підтверджується первинними документами, може свідчити про визнання боргу.
Більше того, відповідно до ст. 264 ЦК України дія боржника, яка свідчить про визнання ним свого боргу, може перервати перебіг позовної давності. Після такого переривання вона починає обчислюватися заново. До відповідних дій залежно від обставин можуть належати визнання претензії, прохання про відстрочення, підписання акта звірки або добровільна часткова оплата боргу.
Однак кожну ситуацію потрібно оцінювати окремо: сам по собі документ із назвою «акт звірки» ще не гарантує потрібного юридичного результату.
6. Перевірити самого боржника
До того як витрачати час на тривалі переговори, варто перевірити фактичний стан контрагента.
Наприклад:
- чи продовжує компанія здійснювати діяльність;
- чи не перебуває вона у процесі припинення;
- чи немає великої кількості судових спорів про стягнення коштів;
- чи не відкрито щодо неї провадження у справі про банкрутство;
- чи немає ознак активного відчуження майна або припинення діяльності.
Іноді ця перевірка показує, що чекати чергової обіцянки «заплатити наступного місяця» вже небезпечно.
За наявності реального ризику відчуження активів ГПК України допускає навіть звернення із заявою про забезпечення майбутнього позову до подання самої позовної заяви. Одним із можливих заходів забезпечення є накладення арешту на майно або грошові кошти, однак для його застосування необхідні передбачені процесуальним законом підстави та належне обґрунтування.
7. Не пропустити позовну давність
Переговори з боржником не повинні тривати безкінечно.
За загальним правилом позовна давність становить три роки. Для окремих вимог установлені спеціальні строки. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки — штрафу або пені — застосовується позовна давність в один рік.
При цьому бізнесу вже не варто розраховувати на те, що позовна давність автоматично продовжується на весь період воєнного стану.
Законом України № 4434-IX було виключено відповідний п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Закон набрав чинності 4 вересня 2025 року, у зв’язку з чим перебіг позовної давності був поновлений. Для старих боргів конкретну кінцеву дату звернення до суду варто розраховувати індивідуально.
Коли вже варто звертатися до суду?
Не завжди є сенс продовжувати досудові переговори.
Якщо контрагент систематично переносить дату платежу, перестав відповідати на звернення, заперечує сам факт боргу, починає відчужувати активи або наближається сплив позовної давності — затягування може лише зменшити шанси на фактичне отримання коштів.
Головне завдання кредитора — не просто отримати рішення суду про стягнення боргу, а домогтися його реального виконання.
Саме тому роботу із заборгованістю доцільно починати ще до моменту подання позову: перевірити договір, сформувати доказову базу, правильно розрахувати суму вимог, зафіксувати комунікацію з боржником та оцінити його майновий стан.
Адвокатське об’єднання «Ідеаліст» допомагає бізнесу супроводжувати стягнення заборгованості на всіх етапах — від аналізу договорів і підготовки досудових вимог до представництва в суді та подальшого виконання рішення.