Режим окремого проживання подружжя – особливий правовий статус, який встановлюється судом для врегулювання відносин між подружжям у період, коли один з них немає бажання проживати разом.
Згідно ст.119 СК України за заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно.
Як визначають суди строк окремого проживання подружжям та як встановлюється факт сепарації ?
Позивач має право визначити тривалість режиму окремого проживання подружжя, враховуючи позицію відповідача. Суд може встановити цей режим на необмежений час або обмежити його конкретним строком.
Існує два шляхи встановлення окремого проживання подружжя:
- У порядку окремого провадження,за наявності взаємної згоди подружжя.
- У порядку позовного провадження,якщо подружжя не знайшло спільного рішення і один з них виявляє бажання проживати окремо.
Підставами можуть бути:
- тривалі конфлікти;
- психологічні чи фізичні загрози;
- робота в різних містах або країнах;
- інші обставини, що унеможливлюють спільне проживання.
Порядок припинення режиму окремого проживання подружжя.
Підставами для припинення режиму окремого проживання подружжя є:
- відновлення сімейних відносин між сторонами;
- рішення суду на основі заяви одного з подружжя.
Фактичне відновлення сімейних відносин свідчить про припинення режиму окремого проживання. Водночас рішення суду про встановлення такого режиму залишається чинним, оскільки сторони або одна з них не зобов’язані звертатися до суду для його скасування. Таким чином, режим фактично припиняється, але юридично продовжує діяти.
Які наслідки слід очікувати в разі встановлення окремого проживання подружжя?
У відповідності до ст.120 СК України встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов’язків подружжя, які встановлені цим Кодексом і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов’язків, які встановлені шлюбним договором.
У разі встановлення режиму окремого проживання :
- майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі;
- дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців з моменту встановлення режиму окремого проживання, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.
Режим окремого проживання є альтернативним рішенням для пар, які прагнуть розділити своє повсякденне життя, зберігаючи при цьому юридичні шлюбні зв’язки. Такий підхід може бути зручним для тих, хто бажає жити окремо, але не готовий або не має можливості розірвати шлюб через різні обставини.
Слід пам’ятати різницю, що розірвання шлюбу – це повне припинення шлюбних відносин. Режим окремого проживання – це тимчасовий або постійний статус, який дозволяє подружжю жити окремо, зберігаючи шлюбний статус.