Спадкування за законом настає у випадках, якщо фізична особа не залишила заповіту, або заповіт виявився недійсним, або відсутні умови, які зазначені у заповіті з умовою, або спадкоємці за заповітом не прийняли спадщину, або фізична особа розпорядилася лише частиною свого майна. При спадкуванні за законом майно переходить до зазначених у законі спадкоємців відповідно до встановленої черговості.
Заповіт — це особисте розпорядження спадкодавця щодо розподілу свого майна після смерті:
- Призначити спадкоємцем будь-яку фізичну або юридичну особу, незалежно від родинних зв’язків.
- Позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом без зазначення причин.
Спадкування за законом ґрунтується на таких підставах:
- кровна спорідненість;
- родинні зв’язки (у тому числі через шлюб або усиновлення);
- офіційний шлюб із спадкодавцем;
- факт перебування особи на утриманні спадкодавця не менше п’яти років до його смерті;
- особливі процедури, передбачені для переоформлення майна, яке знаходиться на тимчасово окупованих або непідконтрольних територіях.
Майно переходить до спадкоємців, чітко визначених законом, згідно з установленою черговістю. Це означає, що кожна черга спадкоємців має право на спадщину лише за умови, якщо немає спадкоємців попередньої черги, якщо вони відмовилися від спадщини, не прийняли її в установлений строк або були усунені від спадкування на підставах, передбачених законом.
Черги спадкування за законом:
Відповідно до ч.2 ст. 1258 Цивільного кодексу України кожна наступна черга одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування.
Статтями 1261-1265 Цивільного кодексу України передбачено П’ЯТЬ черг спадкування за законом, які у визначеному законодавством порядку закликаються до спадкування почергово.
Право на спадкування спадкоємцями кожної наступної черги за законом виникає у випадках, коли відсутні спадкоємці попередньої черги, якщо вони відмовилися від спадщини, не подали заяву про її прийняття у встановлений строк або були усунені від спадкування.
Перша черга
До спадкоємців першої черги належать: діти спадкодавця (включаючи тих, що були зачаті до його смерті, але народилися після), подружжя, яке пережило спадкодавця, а також його батьки (стаття 1261 ЦК України). Право на спадкування зберігається за чоловіком або дружиною лише за умови, що на момент смерті вони перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб. Шлюб, укладений за релігійним обрядом, не створює юридичних наслідків щодо спадкування.
У разі, якщо шлюб було офіційно розірвано до відкриття спадщини, подружжя втрачає право на спадкування. Шлюб вважається припиненим з моменту державної реєстрації розірвання у РАЦС. Якщо ж рішення суду про розірвання шлюбу не зареєстроване в органах РАЦС, шлюб вважається чинним, і право на спадщину зберігається. Якщо ж шлюб визнано недійсним, особа, яка пережила спадкодавця, права на спадкування не має.
Батьки спадкують на підставі правового зв’язку з померлою дитиною, підтвердженого записом про народження в актах цивільного стану. Виняток становлять випадки, коли вони були позбавлені батьківських прав або усунуті від спадкування.
Друга черга
До спадкоємців другої черги належать: рідні брати й сестри спадкодавця, а також його баба та дід з обох батьківських ліній. Ці особи набувають права на спадкування лише за умов, передбачених частиною 2 статті 1258 ЦК, тобто коли немає спадкоємців першої черги або ті не прийняли спадщину.
Рідні брати й сестри спадкують незалежно від того, чи мають обох спільних батьків (повнорідні), чи одного (неповнорідні). Зведені брати й сестри, які не мають спільних батьків, до спадкування не залучаються.
Діти як спадкоємці
Діти мають право спадкувати як після матері, так і після батька. Встановлення походження дитини здійснюється за нормами статей 121–140 Сімейного кодексу України. Якщо батьки не були в шлюбі, але зазначені в свідоцтві про народження, дитина спадкує після обох. Це право також зберігається за дітьми, народженими в шлюбі, що згодом був визнаний недійсним.
У випадку, коли батьки уклали шлюб після народження дитини, і чоловік визнав своє батьківство, дитина має право на спадщину після нього. Якщо ж дитина народжена поза шлюбом і батько не визнав батьківства, воно встановлюється через суд, на підставі чого РАЦС вносить відповідний запис.
До спадкоємців першої черги також належать усиновлені діти (стаття 1260 ЦК України).
Право на спадкування мають не тільки діти, які були живі на момент смерті спадкодавця, а й ті, що були зачаті за його життя і народилися вже після смерті (так звані «постуми»). Така дитина вважається народженою від спадкодавця, якщо з моменту його смерті до народження дитини не минуло більше 10 місяців.
Третя черга спадкоємців
До третьої черги спадкування за законом належать рідні дядьки й тітки спадкодавця (стаття 1263 ЦК України).
Особи цієї черги можуть спадкувати лише у випадках, коли спадкоємці перших двох черг відсутні, відмовилися від спадщини, не прийняли її у визначений законом строк або були усунені від спадкування.
Родинний зв’язок у таких випадках підтверджується відповідними документами — зокрема, свідоцтвами про народження батьків спадкодавця та їхніх братів/сестер, що містять інформацію про спільних батьків. Також можуть бути враховані записи в паспортах про дітей, які засвідчують, що брат або сестра батьків спадкодавця є його рідним дядьком або тіткою. Якщо документи надати неможливо, спорідненість може бути підтверджена через суд.
Четверта черга спадкоємців
Право на спадкування в четверту чергу мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю щонайменше протягом п’яти років до моменту відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).
Ключовим критерієм для набуття права спадкування є проживання спільним побутом, наявність взаємних прав та обов’язків. За статтею 3 Сімейного кодексу України, сім’ю становлять особи, які ведуть спільне господарство, мають спільний бюджет і взаємну підтримку. Такі відносини можуть базуватися не лише на шлюбі чи кровному спорідненні, але й на інших правових чи фактичних засадах, що не суперечать законодавству та моральним засадам.
Особа, яка претендує на спадщину в цій черзі, має довести факт спільного проживання зі спадкодавцем, наприклад: документами про реєстрацію, рахунками на оплату комунальних послуг, показаннями свідків.
Крім чоловіка або дружини, що проживали без реєстрації шлюбу, до спадкоємців четвертої черги можуть належати й інші особи, які вели спільне господарство зі спадкодавцем (наприклад, мачуха, вітчим, пасинки, падчерки), за умови доведення сімейних відносин.
П’ята черга спадкоємців
До п’ятої черги за законом належать інші родичі спадкодавця до шостого ступеня спорідненості, зокрема: двоюрідні онуки, племінники, бабусі й дідусі тощо. При цьому родичі ближчого ступеня споріднення мають перевагу перед більш далекими (стаття 1265 ЦК України).
Ступінь споріднення визначається за кількістю народжень, що відділяють особу від спадкодавця, не враховуючи самого спадкодавця.
Також до спадкоємців п’ятої черги належать утриманці спадкодавця. Для цього повинні бути дотримані такі умови:
- особа є неповнолітньою або непрацездатною (через вік або стан здоров’я);
- не належить до членів сім’ї спадкодавця;
- отримувала матеріальну допомогу від спадкодавця, яка була її єдиним або основним джерелом існування;
- перебувала на утриманні не менше п’яти років до його смерті.
Спадкування за законом в Україні здійснюється згідно з чітко визначеною черговістю, встановленою Цивільним кодексом, і охоплює як найближчих родичів, так і осіб, пов’язаних зі спадкодавцем спільним побутом або утриманням.
Кожна наступна черга набуває право на спадщину лише за відсутності чи відмови спадкоємців попередніх черг.
Якщо ви зіткнулися з питаннями спадкування — не варто зволікати. Консультація досвідченого адвоката по спадковим справам допоможе уникнути помилок та захистити ваші інтереси у суді або при оформленні спадщини.
Важливо розуміти, що сам факт родинних зв’язків або спільного проживання не гарантує автоматичного набуття спадщини — усі обставини повинні бути документально підтверджені або, за потреби, встановлені через суд. Особливо це стосується випадків проживання без шлюбу, усиновлення, а також утримання.