Згідно із законодавством України, майно, набуте подружжям під час шлюбу, вважається спільною сумісною власністю. Це ж правило поширюється і на борги, якщо вони були взяті в інтересах сім’ї.
Спільні борги подружжя – це зобов’язання, що виникли під час шлюбу та використані на задоволення потреб сім’ї, наприклад:
- Кредити на житло чи автомобіль
- Позики на навчання чи медичне лікування
- Борги за комунальні послуги
- Інші фінансові зобов’язання, які спрямовані на покращення добробуту родини
Борг вважається спільним, якщо:
- Він узятий за спільною згодою подружжя.
- Кошти витрачені на потреби сім’ї.
- Подружжя фактично користувалося отриманими фінансами чи майном.
Якщо один з подружжя доведе, що борг був узятий без його згоди і використаний не в інтересах сім’ї (наприклад, на особисті витрати одного з партнерів), він може бути визнаний особистим.
У разі ж, коли кредитне зобов’язання виникло під час шлюбу, але його виплата була здійснена вже після припинення шлюбних відносин за рахунок особистих коштів одного з колишнього подружжя, Верховний Суд вважає, що відповідно до змісту ст.57, 60, 69, 71 СК України половина вартості сплаченої суми припадає на частку іншого з колишнього подружжя.
При розлученні боргові зобов’язання діляться між колишнім подружжям за тими ж принципами, що й майно:
- Якщо борг є спільним, обидва колишні партнери відповідають за його погашення пропорційно частці отриманого майна.
- Якщо борг є особистим (долучивши всі необхідні докази, що такий борг належить одному з подружжя, та не був використаний в інтересах сім’ї), то відповідальність несе лише та особа, яка його взяла.
- У випадку кредиту, оформленого на одного з подружжя, але використаного на сімейні потреби, відповідальність за нього також несе інший з подружжя.
Спільні борги подружжя – це зобов’язання, що виникають у ході сімейного життя та використовуються в інтересах сім’ї. При розлученні вони діляться між подружжям пропорційно, якщо не доведено інше. Щоб уникнути конфліктів, важливо заздалегідь визначати фінансову відповідальність кожного з партнерів, використовуючи правові механізми, такі як шлюбний договір чи нотаріальне оформлення позик.